Стажування в Сегедському університеті (Угорщина)

Навесні 2018 року студенти факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Коваль Марія, Коваленко Діана, Логай Клавдія та Стоянова Єлизавета разом із деканом факультету професором Висоцьким Анатолієм Васильовичем мали нагоду побувати в університетах за кордоном. Співорганізаторами та ініціаторами поїздки були викладачі Сегедського університету (Угорщина), а саме: Шайтош Наталія, Багмут Ірина та ін. Сегед – третє за величиною місто в Угорщині. Це місто сонця, студентів та ввічливих людей. Привітні студентки, що вивчають українську мову в Угорщині, завжди були поруч. Ми швидко знайшли спільну мову, тому все побачене та почуте справило на нас позитивне враження. Передусім метою нашої поїздки було перейняти досвід та пройти практику в Сегедському університеті на факультеті славістики.

Щодня ми відвідували цікаві лекції, переглядали презентації про Сегед, його культуру та традиції. Пізнавальною була презентація Юдіт Чані (угорка, що вивчала українську мову, зараз працює в міжнародному відділі університету). Нам розповіли про особливості навчання в Сегеді, про переваги та недоліки. Кожна з нас також приготувала презентацію про Україну на сучасному етапі розвитку (про сучасну українську музику, щорічні українські фестивалі та ін.).

Хоч Сегед доволі невеличке містечко, але багате на архітектурні та культурні пам’ятки. Ми побачили музей Ференца Мори. Тут виставлені роботи угорських художників (Мункачі, Чок, Руднаї, Рипль-Ронаи), відкриті історичні експозиції, одна з яких присвячена місцевому фольклору, а інша – сучасному мистецтву, гуляли головною вулицею Карас, милувалися весняною Тисою, яка тільки прокинулась після зими, відвідали площу Дом і церкву Вотив, Сегедську синагогу, слухали концерт класичної музики Сегедського симфонічного оркестру. Приємно було познайомитися з Вікторією Штефуцею, людиною, яка допомагає українцям-емігрантам в Сегеді. ЇЇ теплий прийом у Почесному консульстві України у Сегеді запам’ятався надовго.

Наступний пункт призначення – Будапешт, краса якого просто зачаровує. Місто, в яке занурюєшся з головою. Знайомство з Будапештом почалося з відвідин Державного самоврядування українців в Угорщині. Будівля Угорського парламенту, Базиліка Св. Іштвана, Рибацький бастіон, церква Св. Матьяша, набережна Дунаю – невеличкий список тих місць, куди встигли потрапити у перший же день. Будапешт – місто, яке не спить. Уночі воно відкривається з середини. Тисячі нічних вогників надають місту чарівності та таємничості. Тут вирує якась містичність. Широкі панорами міста, неперевершені ракурси Дунаю відкриваються із безлічі оглядових майданчиків.

Наступна країна, куди ми потрапили, – Словаччина. Словацьке місто Кошице навряд чи можна назвати світовим туристичним центром. Але для нас воно стало неабияким відкриттям. Давня архітектура, фонтани, мурали – це те, що захоплює. Далі ми вирушили до Пряшівського університету. Там відвідали кафедру української мови та літератури. Нас зустріла колишня студентка нашого факультету – Ірина Сухарєва, яка познайомила нас з університетом та особливостями навчання в ньому. Згодом відвідали гімназію імені Тараса Шевченка, у якій учні вивчають українську мову. Приємно було чути рідну мову в іншій країні. Звичайно, знайомство з країною та Пряшівським університетом проходило не так довго, але спілкування з викладачами та студентами посприяло гарному настрою на набуттю досвіду.

Наступний пункт призначення – Освенцим, табір Аушвіц-Біркенау (Польща). Це дуже моторошне місце. Після побаченого та почутого – мурашки по шкірі та сльози на очах. Після візиту «фабрики смерті» починаєш замислюватися над існуванням людини та переосмислювати весь жах історії. Не віриться, що трохи більше, ніж півстоліття тому тут знищували народ. Не знаю, чи захочемо побувати тут знову, але це місце, яке потрібно відвідати хоч раз у житті.

Дякуємо усім, хто сприяв нашій поїздці.

Марія Коваль, Діана Коваленко, студенти 3 курсу