13-річчя „Сьомого неба“

 Студентська газета Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка «Сьоме небо» святкує 13-річчя

Студентська газета «Сьоме небо» – видання для тих, хто не лінується мислити, хто вміє бачити в простих речах приховану й важливу істину, бо не дарма кажуть: «Усе геніальне – просто».

Передісторія

Осінь 2002 року… Ви пам’ятаєте, якою вона була? Мабуть, ні, і в цьому немає нічого страшного, адже кожного дня в житті людини стається щось нове й цікаве, витісняючи попередні враження. А ми пам’ятаємо! То була красива й особлива осінь. Усе довкола покрилося яскравим жовто-багряним шатром, повільно дозрівали кетяги калини, лаштувалися до сну напівголі дерева і час від часу плакало бездонне сіре небо. Вітер розганяв людей по домівках, замітаючи їх слід кленовим віником, а сонце намагалося зігріти холодну землю, кидаючи на задубілі від холоду вікна короткі промені.  «Осінь як осінь», - подумаєте ви, але тут ми з вами не погодимося. Адже саме в один із таких погідно-сльозливих осінніх днів було засновано студентську газету Інституту української філології «Сьоме небо».

То був звичайний ранок. Студенти, як завжди, тупцювали біля ліфту. Звісно, можна  було би піднятися на 7 поверх пішки, але їхати туди, затиснутому з усіх боків, мов шпротина в банці, значно веселіше, а в осінню пору ще й тепліше. Тим паче в такому положенні тіла є нагода спіймати одну-дві музи, натхнення й разом із ними вирушити на пари, бо без них, погодьтеся, не завжди легко.

Роздумуючи кожен про своє, поважні й замислені спудеї Інституту української філології піднімалися на 7 поверх. Раптом погляд кількох філологів-мрійників зупинився на вранішній газеті, яку тримала в руках рудоволоса дівчинка. На наступній «зупинці» вони неквапом вийшли з ліфту, але винесли з собою дещо цінне – задум, про який тоді ще й не здогадувалися.

Переворот у свідомості

Американський політик і економіст Уільям Філіп Гремм якось сказав: «Газета – перша чернетка історії», і безперечно він не помилявся, адже все, що потрапляє до друку, несе в собі глибокий закодований сенс, а не лише пусту констатацію фактів. Усвідомлюючи це, як ніхто інший, актив Інституту української філології вирішив створити щомісячне видання, яке дало би можливість свідомим студентам висловлювати свою точку зору, бути почутими та зрозумілими. Плануючи роботу, молоді журналісти розуміли, що їм доведеться докласти чималих зусиль для того, щоби втілити задум у реальність. Але незважаючи на миттєві сумніви й хвилювання, вони досягли поставленої мети.

За ініціативи О. Ситника, О. П’ясківської, О. Блінової, С. Логачова, Є. Головея та Ю. Миненка та багатьох інших студентів Інституту, восени 2002 року газета вперше побачила світ. То була знаменна подія в житті вишу. Безперечно, усі зацікавилися «свіжим» виданням і не баз вагомих на те причин. Відтепер усі події, які відбувалися в альма-матер, висвітлювали в газеті. Філологи-журналісти давали об’єктивну оцінку побаченому, почутому, осмисленому, намагаючись підвести своїх читачів до розуміння важливих речей. І це не могло залишитися непоміченим. З того часу, їдучи в ліфті на пари, студенти вже не сподівалися випадково впіймати музу-натхненницю, а генерували теми для нових статей та роздумували над тим, як долучитися до дружнього й професійного колективу видання, який, до слова кажучи, завжди з радістю приймав до свої лав тих, хто справді хотів працювати.

У ногу з часом

Роки збігли, студенти-засновники стали успішними людьми і назавжди залишилися для нас прикладом для наслідування. І тут немає ані краплі підлабузництва. Маючи досвід успішних і вольових попередників, із року в рік члени редакційної колегії намагаються покращити газету, оновити її відповідно до вимог і запитів студентів. Основний критерій робити, який орієнтував і продовжує орієнтувати журналістів, – це схвалення і адекватне сприйняття роботи редколегії новою генерацією суспільства. Звісно, думка викладачів відіграє не менш важливу роль у підборі тем та ідей, але все-таки основний акцент поставлено на студентство.

Сьогодні «Сьоме небо» – це абсолютно модерне студентське видання, яке має на меті розширити кругозір молодого покоління, познайомити його з цікавими явищами суспільного життя, вказати на недоліки сучасного соціуму та запропонувати читачам альтернативні методи усунення проблеми. Наш девіз: «Пишемо зрозуміло й доступно». Ми не ставимо за мету «закидати» студентів складними термінами й новими поняттями, намагаючись подати складне просто.

За кулісами

Місце зустрічі юних журналістів – магічна аудиторія 7-3. Саме тут зазвичай відбувається колективне планування нового номера, обговорення й аналіз попереднього випуску, пошук та затвердження цікавих тем.

Варто зазначити, що вредакційні колегії «Сьомого неба» панує злагода й взаєморозуміння. Звісно, інколи «акулам пера» перепадає на горіхи, але як же без цього?! Виконує цю нелегку місію Гаврилюк Оксана Романівна, яка навіть за великого бажання «настрашити» студентів, робить це тактовно й м’яко. Варто тільки комусь зі студентів посміхнутись, як улюблений керівник змінює «гнів» на милість. Проте, звісно, дисциплть айстер-класи для студентів, є ініціаторами проведення благодійної акції на підтримку дітей-сиріт, яку проводять напередодні свята Миколая Чудотворця, долучаються до роботи у всіх проектах та заходах альма-матері.

Тому якщо ви бачите замислених і заклопотаних молодих людей, які після четвертої пари гуртуються навпроти аудиторії 7-3, знайте: то філологи-журналісти студентської газети «Сьоме небо». Це ті люди, які, озброївшись терпінням, ручкою й чарівним папером, поспішають підкорювати нові професійні вершини, і все для того, щоби цей світ став трішки кращим!

Зустрінемось на «Сьомому небі»!

Тетяна Крисюк

головний редактор студентської газети «Сьоме небо»